Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра фізичного виховання
СТАТТЯ На тему: «Ожиріння, в дитячому та підлітковому віці» Підготувала: ст. гр. УІ-22 Лукач Ю.І. Львів 2013 О.В. Большова, к.м.н., керівник відділу дитячої ендокринної патології Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України ім. В.П. Комісаренка Ожиріння – одне з найбільш поширених захворювань у світі, яке характеризується надлишковим відкладанням жиру в організмі. Ожиріння може бути самостійним захворюванням або синдромом при іншій патології. У всіх країнах спостерігається прогресивне збільшення кількості пацієнтів на ожиріння як серед дорослого, так і серед дитячого населення. Кількість дітей, хворих на ожиріння, кожні три десятиріччя зростає вдвічі [1]. На сьогодні в розвинутих країнах світу 25% підлітків мають надлишкову масу тіла, а 15% – ожиріння. В Україні щорічно фіксують 18-20 тис. нових випадків ожиріння серед дітей та підлітків. У 2007 р. діагностовано 23 325 нових випадків цього захворювання (2,73 на 1000 відповідного населення). Захворюваність серед дітей від 0 до 14 років становила 2,6, а поширеність – 9,7 на 1000 відповідного населення. Серед підлітків 15-17 років ці показники ще вищі: захворюваність – 3,37, поширеність – 15,6 на 1000 відповідного населення [2]. Ожиріння може розвинутися в будь-якому віці. Найчастіше ожиріння трапляється у мешканців міст, переважно у дівчат 11-13 років. Спадкова схильність має велике значення для виникнення ожиріння у дитини. Фактори, які сприяють реалізації спадкової схильності: · Надмірний апетит, зумовлений звичкою, психогенними факторами, розладами гіпоталамічних структур, порушенням вуглеводного обміну. · Зниження витрати енергії у зв’язку з малорухливим способом життя, конституціональними загальними низькими витратами енергії, тривалим ліжковим режимом під час хвороби, ураженням м’язів тощо. · Порушення жирового обміну: зниження синтезу білків і підвищення утворення та відкладання жиру, утворення глюкози, а потім жиру з білків; порушення утилізації жиру; підвищене накопичення жиру в тканинах. Безумовним є факт, що збільшення маси тіла є результатом порушення балансу між надходженням та витратою енергії. Останні роки відбувається значне зменшення фізичної активності дітей та підлітків – вони витрачають більше часу за телевізором, комп’ютером, менше займаються спортивними іграми. У сидячому положенні знижується основний обмін, крім того, під час перегляду телевізійних програм діти вживають висококалорійні продукти (чипси, шоколадки, кока-колу, морозиво та ін.). Людина, яка витрачає на перегляд ТВ-програм більше трьох годин на добу, має подвійний ризик захворіти ожирінням на відміну від тих, хто дивиться телевізор одну годину на добу. Встановлено, що надлишок лише 50 ккал на день призводить до збільшення маси тіла на 2,25 кг на рік. Багато дітей та підлітків користуються послугами кафе та ресторанів «швидкої їжі», які пропонують продукти з дуже високим вмістом жиру (до 50%). У той же час згідно з рекомендаціями дієтологів уміст жирів у дитячому раціоні не повинен перевищувати 30%. Низький рівень фізичної активності, особливості харчової поведінки, зростання в раціоні жирних, висококалорійних продуктів та легкозасвоюваних вуглеводів, прийом їжі увечері або вночі – безумовні фактори, які призводять до виникнення ожиріння, особливо за наявності спадкової схильності. Гіпоталамічне ожиріння розвивається після інфекції, інтоксикації, черепно-мозкової травми, пологової травми, млявих септичних процесів, енцефаліту, органічного ураження ЦНС (аденома гіпофізу, краніофарингеома, крововилив, кіста, гліома). Ураження вентромедіальних ядер гіпоталамусу призводить до гіперфагії та ожиріння. Аркуатні, дорсомедіальні, паравентрикулярні, супрахіазматичні ядра, перифорникальний гіпоталамус регулюють апетит за рахунок орексигенних (нейропептид Y, галанін, ендогенні опіоїдні пептиди та ін.) та анорексигенних (нейротензин, глюкаг...